Поки вчені шукають генетичні особливості, які відрізняють людину від мавпи, ми можем вдатись до мисленного експерименту на основі вже відомих нам фактів. В принципі, цей експеримент ніби лежить на поверхні, хоч надихнув мене на ідею про це подумати один філософ, за що я йому дуже вдячна. Уявіть собі дві генетично ідентичних близнюків. Один з них з моменту народження виховувався серед людей, а другий, припустимо, в повній ізоляції. Історії відомі подібні приклади людини-мауглі. Очевидно, що людина, яка виросла в ізоляції, не буде володіти мовою, не факт, що буде ходити на двох ногах і їй, скоріш за все, навіть не буде притаманне явище свідомості, що б ми не розуміли під цим терміном. Висновки, до яких ми мали б прийти, цілком очевидні: спадковий молекулярний апарат тільки дає нам можливіть стати Homo sapiens, а от чи стане новонароджене немовля людиною розумною, це визначає людське середовище.
Подивимось на мавп, в сподіванні знайти первісні особливості, які б підвердили наше припущення.