Галопом по Рюгену

По катом фотки (много) с комментариями. Кому жарко —

Вы где? А я уже на работе!

Средиземноморские пляжи или атлантическое побережье Португалии? Курорты Турции, Египта или Канары? Как бы не так! Наш выбор — Ostsee (Балтийское море), остров Рюген!

Поехать в отпуск на Остзее, это как поехать в отпуск на Черное море, скажем, где-то в Железный Порт. Все знают, что это неплохо, но как бы не совсем престижно, что ли. Отпуск на Рюгене — это пляжная массовка жителей берлинского квартала Пренцлауэр Берг, если вы догадываетесь о чем я. На пляже вряд ли кого удивит загорающая бюстгальтер-фри многодетная и слегка износившаяся мамаша с выводком, аккурат под табличкой «текстильный пляж». Зато троица молодых метросексуалов, лениво прогуливающихся с пивком по пляже, будет выглядеть как нашествие инопланетян.

Там нет ночных дискотек под окнами и назойливых массовиков затейников, как это было на Майорке. Там не продают пляжные места с лежаками, как это было в Италии. Даже городские пляжные променады какие-то ленивые и почти безлюдные. На острове можно, как в старые добрые времена, улечься на песочке с полотенцем и все! Кроме полежать на пляже, есть еще два основных вида развлечений — велосипедный тур и пеший поход. Для этого там есть все необходимое — велосипеды, отличные маршруты и чудесные пейзажи с овечками и яхтами. Все остальные виды развлечений — неправильные.

Жилье. Самый правильный отпуск на Рюгене — это, конечно, палатка в кэмпинге. Но мы еще до такого не доросли. Поэтому сняли крышу у этого домика.

Еда. Рыба. Много. И пиво. Штьортебекер.

Настоящая интеграция в Германии — это когда Am Arsch der Welt на самом восточном аппендиксе острова, среди овец и нудистов, совершенно случайно натыкаешься то на лаборантку с соседнего отдела, то на школьную учительницу ребенка. А по возвращению домой с умилением слушаешь концерт Иво Бобула Андреа Берг прямо из окна. Только не спрашивайте меня, кто это.

Фотки будут.

4 кю

В свободное от клонирования генов progenes время зря не теряет, а наращивает силу удара. На выходных сдала экзамен на следующий каратэ-level 4 кю. В сетокан-каратэ это второй фиолетовый пояс, последний перед

Культур-мультур

От cytrusova і каже: що подивитись в Відні? Ну сходи в бельведер, та штефансдом, глянь на ратхауз і хундертвассеррхауз, музеумквартір відвідай, загляни на нашмаркт, одразу від будинку сецесії. будинок сецесії? та ти його не пропустиш, такий красівий з золотою капустою, всередині клімт оригінал.

Отак по списку і йдем згідно алгоритму: любуємся архітектурним шедевром ззовні, заходим всередину, любуємся дюрером, моне, шілі, кокошкою або клімтом, ставим галочку, готово, духовно і естетично збагатились, красота. Розгортаєм карту, шукаєм наступну зеенсвюрдіхькайтен (достопрімєчатєльность)і так далі, аж поки не дійшли до будинку сецесії.

Путівник пише, що це одна з найвагоміших пам»яток австрійського модерну, як тут пропустиш?
Заходим, купуєм квитки в холлі, проходим в виставочний зал і… Уявіть собі порожнісінький білий зал. Білий. Великий. Порожній. Світлий. Порожній. Білий. Великий. По центру стоїть бетонний клотц (колода, брусок, чурбан, куб) розміром з ванну. Один. І щойно розпакований штапель (стос) постерів висотою десь по пояс дорослій людині. І всьо. Супровід, роздрукований на листочку А4 каже, що цей художній шедевр створила мисткиня, перед тим натхненно провівши в цьому залі 24 години. Стало пронзітєльно шкода 9 єврів. Повертаємось в холл і кажем сволочі, поверніть гроші, це не мистецтво ну припустим, розводка удалась, але мусить бути клімт, це написано в путівнику. Дайте бодай клімта! Він пройшов випробування часом! Касир, потупивши очі, показує План. На Плані стрілочкою вказано, що треба вийти і зайти збоку у підвал.

Виходим і заходим у підвал згідно Плану. Там штори. І темно. І тісно. При вході пацан, колупаючи вказівним пальцем долоню, каже, що у них тут мистецтво. Картіни тут дуже цінні висять. А там, через два зали, де тоже темно, там бетховен грає і клімт на стіні, чорт би його побрав. Правда, забацано під бордель. Концепція така. Доколупуючи долоньку, пацан додав, що у вечері заклад працює згідно призначенню. Ясно? Зміст цієї фрази я вловила десь через 5 хвилин, коли розглядала пристрої для плотських утіх, цнотливо поправляючи окуляри на носі. А шо, я не кожен день відвідую свінг-клуби, тому одразу не зорієнтувалась, навіщо тут по куткам розтицяні коробки з серветками. Вам все ще цікаво про клімта? В останньому залі на підлозі валялись дешеві матраци в райських кущах зі штучних пальм. Попід стелею поблискував недомальований клімт, грав бетховен, інтимно гудів автомат для продажу презервативів. Я присіла на пластикове крісло і заплакала вирішила почитати супровід на А4. Там було: скільки разів ти будеш ходити одним і тим самими шляхом, щоб переконатись, що він нікуди не веде?

Благополучно переживши момент саторі, вирішила зробити паузу в контактах з сучасним мистецтвом. На наступні декілька років.
Вже вдома прочитала дзякуго: Музей сецесії надав своє приміщення клубу СВІНГЕРІВ — щоб привернути увагу людей до мистецтва.

Списки. Частина третя

Травень 2008 го.

Минув рік і нічого не трапилось. В поштовій скринці листів не було. Консульство на телефонні дзвінки не відповідало, або просто кидало слухавку на питання : як там документи? Довелось їхати знову в консульство. У віконці сказали, що документи не готові.

Списки. Частина друга

Отже, наші герої пішли на розвідку в емігрантський відділ. Бюрократ, завидівши на порозі майбутніх громадян, страшно зрадів, показав папочку, куди склав їхні папери і сказав, що він дуже терплячий. Може чекати довго. Навіть дуже довго. Герої ніби і знали, що у неньки міцні обійми, але запевнили чиновника, що за пару місяців все владнається. Чиновник сумно посміхнувся і показав подібну папочку, але датовану двома роками раніше: -Ось, каже, два роки у жіночки минуло,а справа ще не зрушила з метвої точки. То ж не баріться і починайте вже

Списки

Любі друзі.
Може кому просто цікаво, як формально відбувається процес утєчькі мізків на

Ляпота!

Представьте на минутку японский сад. Почти идеальный. В саду ночь. На сад упал снег и тихо лежит себе толстым слоем на кустах, крыше беседки, перилах мостика через ручей и на ручье тоже лежит. Тихо лежащего снега нет только на тропинке (совсем нет, чистая такая тропинка) и в центре пруда, где поблескивает спина карпа. Все это мягко освещается фонариками. Если есть более идилические картинки, покажите мне.

У беседки, которая в снегу, одна стена полностью застеклена так, что если находиться внутри, то вся эта красота как на ладони. В центре беседки прозрачный цилинтрический камин, в котором потрескивают дрова. И мягкие лежаки, расположены так, что если на них улечься, то всю эту тихую зимнюю красоту, которая снаружи, можно наблюдать в контексте камина, который внутри. Заключительный момент картины — ненавязчивая еле слышная пентатоника, китайско-японское (не разберешь) бренчание в беседке.

И это еще не все. Эта вся красота — сад, беседки, ручей, мостики, пруд и карпы, это не просто так. В саду расположены избы — сауны. Натуральные такие срубы, тоже со снеговыми шапками. Сидишь, значит, в сауне, млеешь, а туда входит банщик Рико и давай лить на каменку что-то хвойное с грейпфрутом. И обмахивает тебя полотенцем, пока спутанные мысли в голове не смешаются с хвойным грейпфрутом запахом. Потом выползаешь в сад, ложишься в снег и глядишь на звезды. Затем отряхиваешься от снега, закутываешься в теплый махровый халат, ползешь в беседку, где камин, лежишь на мягком лежаке, смотришь на огонь в камине и заснеженый сад за окном и слушаешь, как в голове появляются хорошие мысли.

Кажется, больше для счастья ничего и не надо. Это я вчера так тут.

у нас традиція, кожного року…

Вітаю пані Гр. з її Хеппі Б.
коменти відключаю, щоб з.

since 2005

Я сделала это!

Новые грани из жизни progenes

Знаете ли вы, что в свободное время от клонирования генов, выращивания перцев на даче, блогомарания, я крестиком вышиваю еще чем-то занимаюсь. То есть крестиком я тоже могу, но в этот раз речь не о вышивании.