Мовне питання

Я відкрию цей пост для переважно україномовних, щоб уникнути неплідних дискусій і щоб не склалось враження,

В моєму особистому життєвому просторі збігся ряд обставин, в результаті чого мовне питання знову набрякло і болить. Оскільки україномовний простір для мене обмежений сім»єю і інтернет-спілкуванням, то прийшов час поговорити. Назріло.

Не секрет, що зміни в поточних політичних розкладах розворушили і дещо переформатували україномовний культурний і інтелектуальний інтерне- простір. Західноукраїнський ментальний прошарок переважно не вбачає (або не відчуває) загрози власній мовній ідентичності. Схід святкує мовну перемогу Великого і Могутнього. Центр розгубився. Хоча, якщо розібратись, ця картина намальована чорно-білими фарбами.

Факти:
Факт 1. Два роки тому я погуляла на весіллі на Івано-Франківщині. «Українськіше» ніби вже і не буває. Всі розмовляють українською взахльоб. Але увага, я не повірила своїм вухам! Як тільки люди гуртуються, причому це люди, які ніби-то чогось досягли у своїму житті, лікарі (заввідділами), інженери (керівники організацій), бізнес-молодняк, вони одразу переходять між собою на російську. Мені чогось здалось, що це схоже на дещо снобістське дистанціювання від простого люду. Це з одного боку. З іншого боку вони кепкують з москалів, як нормальні западенці. Я спостерігала подібне не раз і це шизофренічне роздвоєння мене дуже здивувало.

Факт 2. Потрапили мені до рук мемуари одного з далеких родичів, який народився в селі на Волині в російськомовній сім»ї українців (так-так, духовенство), викладач давньогрецької і філософії, професор. Спочатку на Волині, потім Київ, потім Ніжин і гурток Заньковецької, потім Польща, потім Кременець. Описані події сторічної давнини. Я читала і прозрівала. Таке враження, що за сто років нічого не змінилось. Пробудження національної свідомості супроводжувалось примусовою українізацією. Був період, коли отримання викладацьких посад вирішувалось не рівнем кваліфікації, а володінням мовою. Інтелектуальна еліта (вибачте за пафос) була переважно російськомовна. Еліта пручалась і втікала в Польщу або в Росію. Конфлікт менталітетів, то да сьо. Але ось такий цікавий факт.

Факт 3. Ще десять років тому найповніший і найцікавіший україномовний освітницький інтернет-ресурс мав Симферопольську прописку. На жаль, я загубила його адресу.

Факт 4. Один з найпотужніших дописувачів наукового розділу україномовної вікіпедії російськомовний одесит, який проживає в Лондоні. Його статей ніхто не читає, бо попиту на такий науковий рівень в пересічного читача нема. Більшого борця за українську мову, як мову наукового спілкування, я не зустрічала.

Факт 5. Коли я почала писати україномовний блог з науково-популярним наповненням, його майже ніхто не коментував.

Факт 6. Портніков пише: «…защищающий украинскую культуру патриот нередко сам общается с близкими на совершенно другом языке и уже лет десять как не открывал ни одной украинской книжки. Зато защита всего украинского стала его профессией, заработком, потому что больше ничего он делать все равно не умеет.»

Факт 7. І нарешті: ««Міністр Іван Вакарчук вніс на розгляд Уряду постанову «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів». Ця постанова передбачає обов’язковий екзамен з української мови (за професійним спрямуванням) при вступі до аспірантури та складання кандидатського екзамену з української мови на здобуття наукового ступеня кандидата наук. У всіх країнах світу для того щоб здобувати докторську ступінь потрібно належно володіти державною мовою, знання якої перевіряє стандартизований тест на кшталт TOEFL у Британії та США. Кабінет Міністрів України проголосував введення такого світового стандарту, який також підтримали Національна академія наук України, Вища атестаційна комісія та Спілка ректорів вищих навчальних закладів.» В цьому тексті є брехня і граматичні помилки.

Я оце коли читаю ці факти, то не знаю, що і думати. 20 років тому я була наївна. Я ходила на студентські демонстрації протесту, дайте згадаю, в 1990му, причепивши на груди жовто-блакитний прапорець і була чи не єдина україномовна в групі генетиків. Я дуже пишалась, коли старенький професор-імунолог збиваючись на кожному слові підбирав на лекції фрази і терміни українською, бо все життя до того викладав лише російською. Особливо прикольно було, коли вся лабораторія біотехнології, де я працювала студенткою, принципово перейшла на українську мову. Ми вивісили на дверях жовтоблакитні прапори, друкували листівки на принтері і навіть не дуже злякались, коли після путчу виявились на списку у кадровика. Я дуже була вражена, коли через 10 років після закінчення університету зустріла друзів-колег-одногрупників за кордоном і виявилось, що вони розмовляють українською між собою і з дітьми. В університеті вони були виключно російськомовні. Пояснили, що мова це єдине, що вони могли взяти з собою з Батьківщини. Зараз вони знущаються з мого суржика, але я з цього тільки тішусь. Найцікавіше спілкування, яке я мала в житті, я такожі найближчі мої друзі — україномовні.
Але! Я б думала зовсім по-іншому, якби мене примушували це робити.

Я вважаю, що нема іншого шляху для українізації, як свобода і толерантність до інших мов. Українська мова буде приваблива сама по собі, коли нею будуть давати якісну освіту, нею будуть друкувати цікаві і якісні книжки і підручники, і головне, коли нею будуть розмовляти цікаві і розумні люди. Але якщо цією мовою розмовляє десь пихатість і глупість, що в 99 випадках зі 100 чогось саме так і є (може я і сноб), то іноді я соромлюсь сказати слово десь поряд. А коли я читаю постанову Вакарчука, то я думаю, що мабуть можна обмежитись і німецькою.

Ваш хід, любі друзі. Мене попросили дати коментар з приводу постанови Вакарчука російськомовній пресі. Хочу вашу думку, перш ніж я там вискажусь.

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: