Списки. Частина третя

Травень 2008 го.

Минув рік і нічого не трапилось. В поштовій скринці листів не було. Консульство на телефонні дзвінки не відповідало, або просто кидало слухавку на питання : як там документи? Довелось їхати знову в консульство. У віконці сказали, що документи не готові.

Чекаєм: місяць, другий, третій. Нічого не відбувається. Вирішили написати листа. Написали листа. Чемного такого, ще й нагадали, мовляв закон такий є, що один рік на розгляд (наївні). Минув ще місяць і нарешті в поштовій скринці конверт з консульства — ну, наші герої спочатку відкоркували шампанське і приготувались відкривати листа. Не було шампанського. Просто відкрили конверт, а там шедевр епістолярного жарту. Тепер він зберігається в сімейному архіві для нащадків. Не хочу казати нічого поганого, але здається, що вітчизняна дипломатична школа вже всьо. Ну довгий такий лист, про те, що багато вас таких шастає, а вони одні. І один рік це не закон, а добра воля працівників консульства. Чекайте. І підпис. І без підпису.

Послухали ми ще раз щеневмерла. Не бєрьот. До речі, хороший такий спосіб лікувати громадян від ностальгії, такі ось листи. Пригорюнілись наші герої. Ну шо тут поробиш? Жаліється якось в аськє героїня подружці : от вже майже півтора року минуло, а ни прівєта ни отвєта. От tani_flint і каже, пишіть листа. Тільки цього разу строго і по дєлу. З цитатами параграфів і копію попереднього хамського пісьма з консульства також прикладіть. І розішліть чотири три екземпляри: в консульство, в МЗС і в секретаріат, да-да, на Банкову. Втерли наші герої сльози і як заправські сутяжники сіли писати листа прямо в МЗС і да-да, на Банкову. Потім викреслили слова: сволочі, гади, і інші подібні слова і відправили чарівного листа на три адреси.

Минув тиждень!
Лист. З консульства. О, ну так зовсім інша справа! І підпис є. І фрази чемні. І повідомили, що документи покинули стіни консульства. Три екземпляри направились на Батьківщину в МЗС, а одну копію всіх документів залишили собі в консульстві. tani_flint і каже: а тепер беріть і телефонуйте в МЗС. Прям вот туда в МЗС і телефонуйте. І кажіть, нехай дадуть номер входящий документів і виходящий.

Як виявилось, чотири копії неспроста. Це взагалі важлива інформація в подальшому контексті. Ці всі документи рухаються по інстанціям (уявляєте, от беруть ці докумєнти в передають з рук в руки). Отже, перша інстанція після консульства — МЗС. Там сидять люди, які повинні перевірити ці документи. От вони сидять і перевіряють. На це їм дається три місяці. Потім вони один екземпляр залишають собі, а наступні відправляють в секретаріат на Банкову. Там їх що? Знову перевіряють. На це їм дається три місяці. Потім вони один екземпляр залишають собі, а останній екземпляр має почитати Президент. На кожному етапі ці папери отримують вхідні і вихідні номери.

Ну так ось. Тепер увага. Задачка: яка швидкість пересування кур»єра по місту Київ, коли документи покинули будівлю МЗС на Михайлівській площі 04.10.08 і прибули на вулицю Банкову14.12.08?

Минуло майже 2 роки з того славетного дня, коли були подані документи на вихід з громадянства. І в лютому 2009 року на сайті Президента… Але це вже зовсім не важливо.

Це все була передісторія до фіналу.

Фінал: 17 січня 2010 року наші прізвища фігурували в списках на вибори Президента України.

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: