Про волонтерів

Прочитала статтю в «Дзеркалі тижня» «Фізкультурна недостатність» разом з коментарями. Ситуація зі здоров’ям дітей катастрофічна. Через коментар волання «де взяти на все це кошти?».

Зараз розкажу, як з цим справа в Німеччині.
Спочатку про минуле. Судячи зі статті, за останні 20 років викладання в школі фізкультури фактично не змінилось. У нас так само вчитель виганяв на майданчик, давав м’яча і йшов курити. Потім раз в чверть ми здавали нормативи, від яких я вже на другий день ледь повзала. Щоб не псувати гарного атестата і не марнувати дарма часу, зробила справочку про звільнення від фізкультури і на цьому на деякий час зі спортом розпрощалась. Коротка сутичка з спортом трапилась в університетські часи, але можливість вибору і коротке опитування бувалих вивели на секцію плавання з тренером, який не особливо переймався нормативами і ставив залік автоматом. Все. Так «щасливо» минуло дві третини від теперішнього життя, аж поки я не переїхала в Німеччину.

Тепер про Німеччину.

Звісно, я не дуже хотіла подібної долі своїм дітям, до того ж була серйозно налаштована на організацію їх дозвілля, тому коли сину виповнилось 5 років, почала шукати йому якусь секцію. Виявилось, що навіть в селі є деякі можливості, наприклад секція карате.

Тепер увага, секція коштує 30 євро в рік, це чотири тренування на тиждень. Всі тренери в секції — волонтери. Головна тренерка вчителька початкових класів чотири рази на тиждень проводить заняття з дітьми, а ще двічі на тиждень їздить в інший клуб на тренування сама.  Всю бюрократичну роботу в клубі ведуть волонтери-батьки. Крім тренувань, батьки займаються організацією змагань, дитячих свят і воркшопів. Туди входить все, від приготування буфету до організації програми. Причому всі майбутні плани розписані на рік вперед, а проведені заходи докладно протоколюються на веб-сторінці клубу, яка також зроблена і ведеться волонтерами. Гроші від внесків йдуть, наприклад, на те, щоб оплатити найбільш активним дітям тренерську ліцензію. Врешті решт, я й сама загорілась цим клубом, залишилась в ньому і з часом з зовсім неспортивної жінки стала завзятою спортсменкою. І тепер, коли у мене є час, я також треную дітей, займаюсь організацією змагань і спортивних свят.

З часом карате сину набридло і він пішов на підводне плавання в райцентрі. Секція коштує 45 євро на рік. Туди входить і користування басейном і прокат пірнального знарядження. Тренери — волонтери, одна з них класна керівниця сина, яка власне і запропонувала йому походити. Вона веде тренування двічі на тиждень. Крім тренувань, знову ж таки, і організація виїздів на відкриті водойми, свята для дітей, екзамени і воркшопи, все проводиться силами волонтерів у вільний від роботи час. Паралельно з пірнанням, сину закортіло займатись волейболом. Це взагалі нічого не коштує, бо це гурток в школі, тренер — волонтер вчитель.

З часом сину набридло і те, і інше, і він вирішив зайнятись баскетболом. Це вже серйозний клуб, коштує на рік здається трохи більше і тренер там більш професійний. Клуб має багато груп, тренування проводяться в різних спортзалах шкіл в райцентрі. В райцентрі ввечері фактично нема жодного пустого спортивного залу, все розписано по годинам.

Тобто, як бачимо, треба дві умови — зал і бажання. Я не думаю чогось, що це такі вже великі кошти.

Ще пару слів про волонтерство. На повний огляд волонтерського руху в Німеччині я не претендую. Тільки трохи статистики. В Німеччині, увага, кожен третій дорослий займається регулярною волонерською діяльністю. Станом на 2005 рік в Німеччині зареєстровано 594 277 клубів, це не рахуючи незареєстрованих клубів та гуртків по інтересам.

Тепер озирнусь навколо себе і приведу приклади з життя.

Село.

Отже, середньостатистичне східнонімецьке село 3000 жителів, 14 клубів по інтересам, які зареєстровані як громадські організації. Хор, спортивний клуб, клуб рибалок, клуб підтримки жінок, клуб підтримки культури, садівничий кооператив, клуб селекціонерів-любителів голубів і кур і так далі. Всі вони утримуються виключно силами волонтерів. Наприклад, «Клуб підтримки культури» щотижнево організовує концерти, читання, виставки або фотопрезентації. Приміщення надає або сільрада, або церква, або інститут, або школа.

У селі спортивний зал. Один інститутський співробітник веде секцію фехтування, інша — вправи для спини пенсіонерам, докторантка веде аеробіку, два рази на тиждень співробітники ходять поганяти у футбол, а ще два рази на тиждень в бадмінтон. Крім того, батьки немовлят проводять там зустрічі клубу немовлят-повзунів, а батьки дошкільнят спортивні заняття з іграми. Все безкоштовно. Сільрада утримує спортзал на бюджетні кошти.

Всі пожежники в селі, та й в Німеччині загалом, волонтери. Сільська громада утримує тільки приміщення і обладнання.

Райцентр.

Найбільш потужні за волонтерською діяльністю церковні громади. В райцентрі є як католицькі, так і євангелістські, які часто об’єднують зусилля в організації різноманітних заходів. Окремо працює діаконія, як правило на пожертування або на волонтерських засадах. Також громади утримують власні садочки і школи. Проводять купу роботи з дітьми і школярами. На канікулах організовують табори для дітей, організовують музичні гуртки, включаючи рок-групи.

Школа.
Батьки активно залучаються до волонтерської діяльності в школах через батьківські комітети, які організовують шкільні базари, екскурсії класів або будь-які інші заходи. В початковій школі, яку відвідує моя донька, майже всі гуртки (8 гуртків на 60 дітей) проводяться силами бабусь або батьків. Бібліотеку в школі організувала і утримує мама-волонтерка. Сюди входить і збір книжок, каталогізація і видача книжок дітям. Раз в тиждень вона проводить гурток читання.

Робота.

Більша половина співробітників, з якими я працюю, задіяні в волонтерській діяльності. Одна лаборантка в клубі гірних рятувальників, які щоденно несуть вахту на рятувальному пункті згідно графіку. Безкоштовно. Студенти і докторанти організували свій клуб, який пропонує спортивні і культурні заходи майже щодня, включаючи організацію кінозалу і різноманітних свят. Силами студентського клубу проводяться щотижневі наукові семінари і щорічні наукові конференції. Це все виключно власна ініціатива активних людей.

Серед випускників шків стало особливо модно робити соціальний рік, коли дитина не поступає вчитись, а влаштовується на рік на волонтерську соціально важливу роботу. Для того, щоб влаштуватись на таку роботу за кордон, треба починати розсилати заявки за рік. Буквально щойно в одного співробітника син закінчив рік в Норвегії, де працював в будинку для престарілих, а в іншої співробітниці донька працює в лісовому господарстві в Естонії і їй там так подобається, що вона планує повернутись туди після навчання на роботу. Соціальний рік дає певні переваги при пошуку місць навчання.

Це далеко не повний перелік прикладів, з якими я стикаюсь буквально щодня. Здається німці пишаються своїм явищем соціального заангажування, це цікаво, це недорого і це престижно.

Реклама

7 Responses to Про волонтерів

  1. Taras:

    привіт, а на які кошти живуть бувші школярі, якщо вони вирішують присвятити рік соціальній роботі? Чи їх батьки в цей час спонсорують?

    школярі живуть на мінімальному утриманні тих, хто пропонує таку опцію, крім того, вони також отримують десь близько 400 євро на місяць в залежності від місця роботи. для будинку інвалідів це набагато дешевше, ніж брати на роботу співробітника.

  2. Ліда:

    Ну так власне за те німців і дуже поважаю — заангажованість, що не обмежується балаканиною.
    А соціальний рік після школи звільняє від армії (чи альтернативно цивільної служби — Zivildienst)?

    Для дівчаток це неактуально, а от у хлопців може і зарахуватись як цивільна служба.

  3. цікава стаття. Тільки не зрозумілий один момент. Якщо наприклад дитина займається в локальній спортивній секції, то чи звільняється вона від занять фізкультури у школі? Якщо ні, то як проходять ці шкільні заняття? Чи залучаються до них волонтери?

    Ні, не звільняється від фізкультури в школі. Шкільна програма по фізкультурі подібна до нашої. Там також є серйозні нормативи, які треба здавати. Іноді буває, що дитина призер спортивних змагань, але має погану оцінку по фізкультурі в школі, бо не відповідає вимогам. Наприклад вони пів-року вивчають правила гри і прийоми в баскетболі, які треба знати і вміти. Якщо дитина займається підводним плаванням, то цілком може бути, що техніка пасів м»яча у неї не получається добре.
    В школі уроки проводять не волонтери, а вчителі, хоча я собі цілком уявляю ситуацію, коли може залучатись і практикант-волонтер.

  4. дякую за відповідь. Думаю з відси можна зробити висновок, що проблеми в наших школах швидше зв*язані з не професійністю і безвідповідальністю викладачів фізкультури, а ніж з навчальною програмою чи нормативами. Вам так не здається?

  5. Хех… Україні волонтерство в найближчий час не загрожує, я думаю. Бо це типова соціальна активність, до якої більшість наших співгромадян поки не готові. Що, в свою чергу, дозволяє чиновникам та політикам почуватись абсолютно безвідповідально.

    P.S.: поміняй плс в своєму блогроллі лінк на мій журнал. Я переїхав 🙂

  6. Vitaly:

    «Когда американский отец приводит ребенка в школу, он прежде всего интересуется: «А как у вас поставлено физическое воспитание?». У нашего родителя вопрос звучит по-другому: «Как освободить ребенка от физкультуры?». отсюда http://www.health-ua.org/article/health/1063.html
    Самое замечательное, что к статьям Г.Л. Апанасенко, д.м.н., профессора, председателя проблемной комиссии МЗ и АМН Украины «Санология и валеология»нет комментариев, нет вообще.

  7. Конкурс для блоггеров от DRUGREVENUE с призовым фондом в 3000 долларов, спешите

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: