Про волонтерство

Прочитала статтю в Дзеркалі тижня «Фізкультурна недостатність» разом з коментарями. Ситуація зі здоров»ям дітей катастрофічна. Через один коментар волання «де взяти на все це кошти?».

Зараз розкажу, як з цим справа в Німеччині.
Спочатку про минуле. Судячи зі статті, за останні 20 років викладання в школі фізкультури фактично не змінилось. У нас так само вчитель виганяв на майданчик, давав м»яча і йшов курити. Потім раз в четверть ми здавали нормативи, від яких я вже на другий день ледь повзала. Щоб не псувати гарного атестата і не марнувати дарма часу, зробила справочку про звільнення від фізкультури і на цьому на деякий час зі спортом розпрощалась. Коротка сутичка з спортом трапилась в університетські часи, але можливість вибору і коротке опитування бувалих вивели на секцію плавання з тренером, який не особливо переймався нормативами і ставив залік автоматом. Всьо. Так «щасливо» минуло дві третини від теперішнього життя, аж поки я не переїхала в Німеччину.

Тепер про Німеччину.
Звісно, я не дуже хотіла подібної долі своїм дітям, до того ж була серйозно налаштована на організацію дозвілля дітей, тому коли сину виповнилось 5 років, почала шукати йому якусь секцію. Виявилось, що навіть в селі є деякіі можливості, наприклад секція карате.

Тепер увага, секція коштує 30 євро в рік, це чотири тренування в тиждень. Всі тренери в секції — волонтери. Головна тренерка вчителька початкових класів чотири рази на тиждень проводить заняття з дітьми, а ще двічі на тиждень їздить в інший клуб на тренування сама. Так само як і всю бюрократичну роботу ведуть волонтери-батьки. Іноді і я, коли маю час, треную дітей. Крім тренувань, батьки займаються організацією змагань, дитячих свят і воркшопів. Туди входить все, від приготування буфету до організації програми. Причому все розписано на рік вперед. Я можу говорити про це довго і натхненно, бо особисто мене зачаровує ця завзятість. Гроші від внесків йдуть наприклад на те, щоб оплатити найбільш активним дітям тренерську ліцензію.

З часом карате сину набридло і він пішов на підводне плавання. Секція коштує 45 євро на рік. Туди входить і користування бассейном і прокат пірнального знарядження. Тренери — волонтери, одна з них класна керівниця сина, яка власне і запропонувала йому походити. Крім тренувань знову ж таки і організація виїздів на відкриті водойми, свята для дітей, екзамени і воркшопи. Паралельно з пірнанням, сину закортіло займатись волейболом. Це взагалі нічого не коштує, бо це гурток в школі, тренер — волонтер вчитель.

З часом сину набридло і те, і інше, і він вирішив зайнятись баскетболом. Це вже серйозний клуб, коштує на рік здається трохи більше і тренер там більш професійний. Клуб має багато груп, тренування проводяться в різних спортзалах шкіл в райцентрі. В райцентрі ввечері фактично нема жодного пустого спортивного залу, розписано по годинам.

У нас в селі спортивний зал. Один інститутський співробітник веде секцію фехтування, інша — вправи для спини пенсіонерам, докторантка веде аеробіку, два рази на тиждень співробітники ходять поганяти у футбол, а ще два рази на тиждень в бадмінтон. Все безкоштовно. Сільрада утримує спортзал на бюджетні кошти.

Тобто треба дві умови — зал і бажання. Я не думаю чогось, що це такі вже великі кошти.

Ще пару слів про волонтерство. В Німеччині, увага, кожен третій дорослий займається регулярною волонерською діялністю. В початковій школі майже всі гуртки (8 гуртків на 60 дітей) проводяться силами бабусь або безробітних батьків. Бібліотеку в школі організувала і утримує мама-волонтерка. Сюди входить і збір книжок, каталогізація і видача книжок дітям. Раз в тиждень вона проводить гурток читання.

В нашому селі «Клуб підтримання культури» утримується виключно силами волонтерів. Щотижнево клуб організовує концерти, читання, виставки або фотопрезентації. Приміщення надає або сільрада, або церква, або інститут або школа.

Взагалі німціям дуже характерно кучкування по різноманітним клубам. Їх є величезна кількість, починаючи від клубу селекціонерів-любителів голубів і кур, закінчуючи клубом любителів пива. Всі вони тримаються на плечах волонтерів. У мене взагалі враження, що Німеччина тримається завдяки завзятому волонтерству. Зараз серед випускників шків особливо модно робити соціальний рік, коли дитина не поступає вчитись, а влаштувується на рік на волонтерську соціально важливу роботу. Для того, щоб влаштуватись на таку роботу за кордон, треба починати розсилати заявки за рік. Буквально зараз в одного співробітника син закінчив рік в Норвегії, де працював в будинку для престарілих, а в іншої співробітниці донька працює в лісовому господарстві в Естонії і їй там так подобається, що вона планує повернутись туди після навчання на роботу.

Реклама

30 Responses to Про волонтерство

  1. я оце читаю, і мені все більше скриплять зуби від бажання покинути назавжди рідну країну.
    (не через твій текст, а тому, що я сама знаю, як _там_).
    куррва.

  2. я оце читаю, і мені все більше скриплять зуби від бажання покинути назавжди рідну країну.
    (не через твій текст, а тому, що я сама знаю, як _там_).
    куррва.

  3. Це справді неймовірно, який величезний внесок робить волонтерський ресурс у суспільство. Я працювала в міжнародному фонді якраз в проекті розвитку волонтерського руху в Україні, наїздилася за досвідом по Європі, тепер тут в Канаді теж це з захопленням спостерігаю.
    Все правда, і все дуже гарно, і волонтерська робота дуже привабливо виглядає, але волонтерами стають громадяни у суспільстві, яке переходить у фазу Welfare State. А ця фаза настає після трьох попередніх — будівництво національної держави, економічний розвиток, демократичний розвиток (теорія Роккана, норвежця). В Україні ця фаза неможлива ще, на жаль.

  4. Це справді неймовірно, який величезний внесок робить волонтерський ресурс у суспільство. Я працювала в міжнародному фонді якраз в проекті розвитку волонтерського руху в Україні, наїздилася за досвідом по Європі, тепер тут в Канаді теж це з захопленням спостерігаю.
    Все правда, і все дуже гарно, і волонтерська робота дуже привабливо виглядає, але волонтерами стають громадяни у суспільстві, яке переходить у фазу Welfare State. А ця фаза настає після трьох попередніх — будівництво національної держави, економічний розвиток, демократичний розвиток (теорія Роккана, норвежця). В Україні ця фаза неможлива ще, на жаль.

  5. хм, в лісове господарство естонії і я би поїхала.

  6. хм, в лісове господарство естонії і я би поїхала.

  7. давайте куда-то волонтіруємся всією комуною?

  8. давайте куда-то волонтіруємся всією комуною?

  9. мені особисто здається, що волонтерство, як ініціатива з низів, було зруйноване десь за радянської влади. тіпа «тобі що? більше всіх треба?» виїзд шкіл в колгоспи це був примус, участь в районних святах квітів — примус. суботники — примус.

  10. мені особисто здається, що волонтерство, як ініціатива з низів, було зруйноване десь за радянської влади. тіпа «тобі що? більше всіх треба?» виїзд шкіл в колгоспи це був примус, участь в районних святах квітів — примус. суботники — примус.

  11. ну це також не мармелад. судячи з розповідей, це гуртожиток, далеко від цивілізації в лісі. робота не для тендітної дєвушки.

  12. ну це також не мармелад. судячи з розповідей, це гуртожиток, далеко від цивілізації в лісі. робота не для тендітної дєвушки.

  13. зато свіже повітря і здоровий спосіб життя. з огляду на те, шо вся естонія інтернетізірована, думаю, там не так уже і погано. тим більше, якшо ліси хвойні — це ж просто скарб для таких дихальних шляхів, як мої.

  14. зато свіже повітря і здоровий спосіб життя. з огляду на те, шо вся естонія інтернетізірована, думаю, там не так уже і погано. тим більше, якшо ліси хвойні — це ж просто скарб для таких дихальних шляхів, як мої.

  15. Роки два тому німецький науково-дослідний інститут робив експедицію в карпатські ліси. набирав волонтерів-студентів. наступного разу дам тобі посилання.

  16. Роки два тому німецький науково-дослідний інститут робив експедицію в карпатські ліси. набирав волонтерів-студентів. наступного разу дам тобі посилання.

  17. хаха.
    спасібо, канєшно, але я згодна з ірою — з нашими прекрасними людьми я якось справу не дуже хочу мати. гадять собі під ноги, і як тільки у когось шось виходить, від заздрощів тій людині ребра перебивають.

  18. хаха.
    спасібо, канєшно, але я згодна з ірою — з нашими прекрасними людьми я якось справу не дуже хочу мати. гадять собі під ноги, і як тільки у когось шось виходить, від заздрощів тій людині ребра перебивають.

  19. Про волонтерський досвід ще. У Німеччині є закон, який вимагає проходження стажування від молодих спеціалістів, а від роботодавця — щоб він прийняв спеціаліста на певний термін (оплачує цей термін держава). До аналогічного стажерського досвіду прирівняний волонтер — волонтерський досвід зараховується в професійний. В Канаді те саме. В Канаді і спільноти дуже розвинуті — так, як ти описала, і це відчувається не тільки в дрібніших населених пунктах, а й в містах — клуби по районах, навіть по великих вулицях, басейни, спортзали — уся підтримка на волонтерах і мінімальному штаті працівників, оплачуваному державою, плюс самоорганізація з локальними патрулями безпеки (мешканці самі пильнують свої райони). Ми в проекті розвитку громад навіть більше канадський досвід переймали — з залучення дорослих, а от в роботі з дітьми німецьким волонтерам просто немає рівних.
    В Україні таких законів немає, вся база, що стосується третього сектору (неурядовий/неприбутковий) — в повному застої. Будь-який рух, що виникає «знизу», з часом затухає, бо немає стимулів і жодної системної підтримки, а голий ентузіазм — доволі швидко вичерпується.

  20. Про волонтерський досвід ще. У Німеччині є закон, який вимагає проходження стажування від молодих спеціалістів, а від роботодавця — щоб він прийняв спеціаліста на певний термін (оплачує цей термін держава). До аналогічного стажерського досвіду прирівняний волонтер — волонтерський досвід зараховується в професійний. В Канаді те саме. В Канаді і спільноти дуже розвинуті — так, як ти описала, і це відчувається не тільки в дрібніших населених пунктах, а й в містах — клуби по районах, навіть по великих вулицях, басейни, спортзали — уся підтримка на волонтерах і мінімальному штаті працівників, оплачуваному державою, плюс самоорганізація з локальними патрулями безпеки (мешканці самі пильнують свої райони). Ми в проекті розвитку громад навіть більше канадський досвід переймали — з залучення дорослих, а от в роботі з дітьми німецьким волонтерам просто немає рівних.
    В Україні таких законів немає, вся база, що стосується третього сектору (неурядовий/неприбутковий) — в повному застої. Будь-який рух, що виникає «знизу», з часом затухає, бо немає стимулів і жодної системної підтримки, а голий ентузіазм — доволі швидко вичерпується.

  21. Яню, але ж там також голий ентузіазм. Скільки в Києві шкіл? Це значить стільки ж і спортзалів. Я впевнена, що більшість увечері пустують.
    Про патрулі влучно. В Німеччині всі пожежники — волонтери.

  22. Яню, але ж там також голий ентузіазм. Скільки в Києві шкіл? Це значить стільки ж і спортзалів. Я впевнена, що більшість увечері пустують.
    Про патрулі влучно. В Німеччині всі пожежники — волонтери.

  23. так, цілком можливо. тоді був примус, тепер треба викручуватися, щоб якось заробити, часу і сил не вистачає на щось поза роботою.
    у нас була цікава реакція інших координаторів проектів — вони ревнували до волонтерів )
    наприклад, в проекті допомоги літнім людям координаторка — дуже ділова і розумна тітка — збунтувалася, що мої волонтери відбирають хліб у її оплачуваних працівників )) хоча в них сфери зовсім різні були. але таке вороже ставлення тривало протягом цілого проекту.
    ще знаю, що анонімні алкоголіки, ВІЛ-інфіковані і наркомани дуже волонтерять — тобто той прошарок відкинутих на маргінес, кому якась робота особливо не світить, але зайнятість психологічно потрібна.
    от так виходить, що в розвинутих країнах волонтерить здоровий і зайнятий основний прошарок суспільства, а в нас — переважно дисфункційна частина соціуму (в розвинутих країнах ця частина — навпаки реципієнти волонтерської праці).

  24. так, цілком можливо. тоді був примус, тепер треба викручуватися, щоб якось заробити, часу і сил не вистачає на щось поза роботою.
    у нас була цікава реакція інших координаторів проектів — вони ревнували до волонтерів )
    наприклад, в проекті допомоги літнім людям координаторка — дуже ділова і розумна тітка — збунтувалася, що мої волонтери відбирають хліб у її оплачуваних працівників )) хоча в них сфери зовсім різні були. але таке вороже ставлення тривало протягом цілого проекту.
    ще знаю, що анонімні алкоголіки, ВІЛ-інфіковані і наркомани дуже волонтерять — тобто той прошарок відкинутих на маргінес, кому якась робота особливо не світить, але зайнятість психологічно потрібна.
    от так виходить, що в розвинутих країнах волонтерить здоровий і зайнятий основний прошарок суспільства, а в нас — переважно дисфункційна частина соціуму (в розвинутих країнах ця частина — навпаки реципієнти волонтерської праці).

  25. Там не голий ентузіазм, там ситий ентузіазм ) Коли людина живе в умовах безпеки, виконання гарантій і споглядання результатів своєї праці, в неї мимоволі свідомість сама розкривається на пункті «зробити ще щось корисне». В Україні багато факторів гальмують волонтерство, і якесь вперте небажання шось робити суспільно-корисного — далеко не основний фактор, мені здається.
    Основний — вони просто не уявляють, що можна щось робити хорошого. Я думаю, тим, хто відповідальні за шкільні спортзали в Києві, навіть на думку не спадало, що їх можна якось ще корисно задіяти )
    Треба поширювати інформацію про позитивний досвід тих, кому щось вдалося в маленьких громадах чи поки що при організаціях. І твій пост, до речі, теж! )

  26. Там не голий ентузіазм, там ситий ентузіазм ) Коли людина живе в умовах безпеки, виконання гарантій і споглядання результатів своєї праці, в неї мимоволі свідомість сама розкривається на пункті «зробити ще щось корисне». В Україні багато факторів гальмують волонтерство, і якесь вперте небажання шось робити суспільно-корисного — далеко не основний фактор, мені здається.
    Основний — вони просто не уявляють, що можна щось робити хорошого. Я думаю, тим, хто відповідальні за шкільні спортзали в Києві, навіть на думку не спадало, що їх можна якось ще корисно задіяти )
    Треба поширювати інформацію про позитивний досвід тих, кому щось вдалося в маленьких громадах чи поки що при організаціях. І твій пост, до речі, теж! )

  27. Давайте. Тільки що в стрічці промайнуло про карту смітників Естонії.

  28. Давайте. Тільки що в стрічці промайнуло про карту смітників Естонії.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: