Про мозок, його розвиток і роль середовища

Коли в мене народилась перша дитина, я, як і личить завзятій, але молодій мамі, зібрала купу книжок про догляд за немовлятами та різноманітні прогресивні методи виховання – щоб моя дитина виросла генієм, до того ж щасливим, мені вкрай необхідні були авторитетні поради. На жаль, швидко стало зрозуміло, що більшість книжок не дуже переймалась поясненням біологічних основ розвитку мозку. Спробуєм ж розібратись, що на сьогодні знає наука про мозок і як ці знання використовує сучасна педагогіка.

Мозок і його розвиток

Що цікаво у розвитку мозку і що ми, власне, спостерігатимемо на кожному з етапів такого розвитку – це грандіозна взаємодія генетично-зумовлених факторів і факторів навколишнього середовища, які у випадку розвитку людини стають факторами соціального середовища.

Ембріональний розвиток

Мозок починає формуватись у людського зародка з ембріональної тканини ектодерми. Вже на 16-й день внутрішньоутробного розвитку можна розрізнити так звану нейрональну пластинку, яка протягом наступних декількох днів утворює жолоб, верхні краї якого зростаються і утворюють трубку. Цей процес є результатом складної координованої роботи цілого ряду генів і залежить від наявності певних сигнальних речовин, зокрема, фолієвої кислоти. Нестача цього вітаміну під час вагітності призводить до незакриття нейрональної трубки, що має наслідком тяжкі аномалії розвитку дитячого мозку.

Коли нейронна трубка закрилась, на її передньому кінці формуються три основних регіони мозку: передній, середній і задній. На сьомому тижні розвитку ці регіони діляться ще раз, і цей процес називається енцефалізацією. Цей процес відзначає формальний початок розвитку власне головного мозку. Швидкість росту мозку в плода вражає: щохвилини формується 250 000 нових нейронів! Мільйони зв’язків утворюються між ними! Кожна клітина займає своє визначене місце, кожен зв’язок акуратно організований. Нема місця довільності і випадковості.

У плода розвиваються різні органи чуттів. Докладно про це пише Peter Hepper в статті Unravelling our beginnings:

Першою з’являється реакція на дотик – тактильна чутливість. На восьмому тижні плід реагує на дотик до губів і щічок. На 14-мі тижні плід реагує на дотик до інших частин тіла. Наступним розвивається смак – вже на 12 тижні плід відчуває смак амніотичної рідини і може реагувати на материнську дієту. На звук плід реагує починаючи з 22-24 тижнів життя. Спочатку вловлює звуки низького діапазону, але поступово діапазон розширюється, і вже перед народженням плід розпізнає різні голоси і навіть розрізняє окремі звуки. Утробне середовище, де розвивається плід, доволі галасливе: тут гупає сердце, шумить потік рідин і перистальтики, з зовнішнього середовища поступають різноманітні звуки, хоч і приглушені тканинами матері, втім – що цікаво – діапазон людського голосу у 125–250 Гц приглушується слабо. Отже, будь-яка розмова ззовні формує велику частину звукового оточення плода.

Окрему увагу дослідників завжди викликала реакція на біль. Визначити, чи плід відчуває біль складно – біль у великій мірі феномен суб’єктивний. Втім, несвідома відповідь на больові подразники починається біля 24-26 тижня розвитку, коли вперше формується нейрональний шлях відповіді. З моменту, коли розвинулись перші органи чуттів, від них в мозок починає поступати інформація, що само по собі виступає фактором розвитку цього ж мозку і призводить до навчання. Виникає питання, наскільки важливою є отримана таким чином інформація і чи можемо ми певним чином впливати на плід, спонукаючи мозок до розвитку і сприяючи навчанню?

Плід може вчитись розпізнавати смак і запах. Наприклад, якщо матір вживає часник під час вагітності, то новонароджене немовля буде демонструвати менше відрази до запаху часнику ніж немовля, матір якого часник не вживала. Новонароджені діти також віддаватимуть перевагу музиці, яку вони чули в утробі, в порівнянні з музикою, яку чують вперше. Все це вже встановлено наукою. Але досі незрозуміло, чи явище пренатального навчання має бодай якийсь тривалий ефект. Відомо, що «музичний смак» до певного твору при відсутності підкріплення зникає вже за три тижні. Проте здатність плоду до «навчання» наводить деяких людей на думку, що розвиток мозку плоду може бути активізований програмою пренатальної стимуляції. Втім, про це нема жодних солідних наукових досліджень.

Мозок новонародженого

На момент народження мозок немовляти має фактично всі необхідні нейрони. Але мозок продовжує активний ріст і за наступних два роки досягає 80% розміру мозку дорослої людини. Що відбувається протягом цих двох-трьох років?

Основний приріст ваги мозку відбувається за рахунок гліальних клітин, яких в 50 разів більше ніж нейронів. Гліальні клітини не передають нервові імпульси, як це роблять нейрони, вони забезпечують життєдіяльність нейронів: одні з них постачають поживні речовини, інші — переварюють і знищують відмерлі нейрони або фізично тримають нейрони в певному положенні, будують мієлинову оболонку.

З моменту народження в мозок маляти поступає сила силенна сигналів з усіх органів чуттів. Мозок немовляти більш відкритий до моделюючої руки досвіду більше, ніж в будь-який інший проміжок життя людини. У відповідь на вимоги оточення мозок є скульптором самого себе.

Зір і мозок

Розуміння особливостей формування візуального кортексу почалось з відомих експериментів Девіда Хьюбела і Торстена Візела в 60-х роках минулого сторіччя. Вони продемонстрували, що якщо кошенятам тимчасово закрити одне око в певний критичний для розвитку мозку період, то в мозку не формується певний зв’язок. Навіть коли зір потім поновити, то характерний бінокулярний зір ніколи не сформується. Це розпочало нову еру в розумінні ролі критичних періодів розвитку і важливості наявності відповідного стимулу на цей час. 1981 року дослідники отримали за це відкриття  Нобелівську премію, а ми тепер можем погратись зі своїм мозком і зором на сторінці Девіда Хьюбела тут.

Те, що було зроблено з кошенятами, відтворювати на людях, очевидно, не гуманно. Але ці досліди дозволяють в певній мірі екстраполювати знання і таким чином розуміти особливості розвитку людського мозку. Існують також приклади з вродженою катарактою у дітей, що вказує на те, що і в людини є критичні періоди в розвитку мозку, які вимагають наявності певних зовнішніх візуальних стимулів для коректного розвитку мозку.

Що ж відомо про зір новонародженого?

Новонароджена дитина бачить у 40 разів менш роздільно, ніж доросла людина. Спостерігаючи мозок вчиться аналізувати зображення і вже за два місяці дитина здатна розрізняти основні кольори, а зображення стає чіткіше. У три місяці відбуваються якісні зміни, у мозку формується візуальний кортекс, зображення стає близьким до того, як у подальшому бачитиме доросла людина. Через півроку дитина вже здатна розрізняти окремі деталі і бачить лише у 9 разів гірше, ніж дорослий. Повністю візуальний кортекс формується до 4-го року життя.

Перші три роки

Цілком логічно припустити, що подібний критичний період стосується не тільки розвитку візуального кортексу. Вже ні в кого не викликає заперечень той очевидний факт, що в перші три роки життя відбуваються найважливіші етапи у формуванні мозку. Серйозним підвердженням може служити явище госпіталізму, яке в 1945 описав Шпітц. Мова про симптоми, які розвиваються у дітей на першому році життя, що виховуються в медичних закладах, ідеальних з точки зору медичного і гігієнічного догляду, але за відсутності батьків. Починаючи вже з третього місяця життя спостерігалось погіршення їхнього фізичного і психічного стану. Діти страждали від депресій, були пасивні, загальмовані у рухах, з бідною мімікою і поганою зоровою координацією, навіть загалом не фатальні хвороби часто мали летальні наслідки. Починаючи з другого року життя виявлялись ознаки фізичної і психічної відсталості: діти не могли сидіти, ходити, говорити. Наслідки тривалого госпіталізму тривалі і часто незворотні. Сьогодні описують також явище сімейного госпіталізму, яке розвивається у дітей на фоні емоційної холодності матері. Втім, що конкретно відбувається в цей час в мозку дитини достеменно невідомо.

Той факт, що ці перші три роки життя є бузсумнівно критичними для розвитку мозку дитини, спонукало вчених до наступних досліджень, а педагогів і політиків до бурхливої кампанії в підтримку стимуляції мозку дитини перших трьох років життя. Почалось все з твердження, що, очевидно, мозок формується від нуля до трьох років, після цього вже пізно щось робити. В Америці за державної фінансової підтримки стартувала кампанії «I Am Your Child» та «Better Brains for Babies». Як результат – гора книжок, навчальних програм для батьків і статей в пресі. Головний месидж цих програм можна сформулювати так: оскільки ми вже знаєм з робот нейрофізіологів, що нейрональні зв’язки формуються під дією зовнішніх стимулів і повністю за перші три роки, то це середовище треба якомога активніше посилити, відповідно активізувати ментальну стимуляцію мозку новонародженого. Такий підхід отримав назву sciencebased еnriched environments. Батьки кинулись купувати немовлятам диски з Моцартом для бебі, флеш-карти з яскравими зображеннями та інші іграшки, що мають розвивати.

Але виявилося, що педагоги дещо випередили науковців. У розпал кампанії один журналіст зателефонував нейрофізіологу Джону Бруеру, автора книжки «The Myth of the First Three Years: A New Understanding of Early Brain Development and Lifelong Learning» і спитав: «Базуючись на нейрофізіології, що б ви могли порадити батькам щодо вибору садочка для їх дітей?». Бруер відповів: «Базуючись на нейрофізіології – нічого».

Правда полягає в тому, що наука не знає, як має насправді виглядати еnriched environments для оптимального розвитку дитячого мозку протягом перших трьох років. Джон Бруер не втомлюється повторювати: досі не існує надійних досліджень, які б чітко вказували, якої сили, інтенсивності і якості мають бути подразники, нема відповідних досліджень, які б підтвердили тривалий ефект таких подразників у часі.

Явище еnriched environment досліджували на щурах. Щурів ділили на дві групи, одну просто саджали у клітку, а в другу до щурів помішали сородичів й іграшки. В збагаченому середовищі у щурів дійсно формувалось в мозку набагато більше синапсів. Але, як логічно зауважує дослідник Dr. William Greenough, те, що для щурів є збагаченим середовищем в лабораторних умовах, для дитини може бути просто нормальним середовищем. Немовлята не залишають наодинці і мають змогу багато досліджувати прямо вдома — просто повзаючи кругом по квартирі, досліджуючи книжки, витягнуті з книжкової полиці, або перевернуті корзини з одягом. Втім, експеримент зі щурами вже знайшов свій особливий шлях в пресі і не на жарт стурбував батьків, які переймаються розвитком своїх немовлят.

Для батьків, які стурбовані тим, що не встигли вчасно розвинути дитину за перші три роки, у науковців є ще один важливий заспокійливий арумент: розвиток мозку продовжується і після трьох років. В мозку формуються нейронні зв’язки протягом усього життя. Хоч цей процес і не зовсім лінійний, втім він генетично запрограмований, і так само залежить від набутого досвіду і оточення. В різні періоди життя він інтенсивніший, ніж в інші, і наступний період великої перебудови мозку – підлітковий вік.

Мозок підлітка – будівельний майданчик

Вчені давно вивчають мозок людини, в основному спостерігаючи різноманітні аномалії в розвитку, або травми мозку, які приводять до зміни функції, що проявляються в характерних клінічних картинах. Але справжній прогрес почався з застосуванням технології магнітно-резонансної томографії. Ця технологія дозволяє візуалізувати активні ділянки мозку, які називають функціональними. Мова не просто про визначення ділянки, а про визначення саме тих ділянок, які активізуються у відповідь на стимул. В американському National Institute of Mental Health під керівництвом Dr. Jay Giedd розпочався масштабний проект по дослідженню мозку підлітків. Мозок 145 нормальних дітей сканували з інтервалом в два роки і досліджували, які ділянки мозку обробляють інформацію і чи змінюється топографія функціональних ділянок в порівнянні з такими у вже дорослих людей. Що ж виявили вчені?

Префронтальний кортекс

Перше відкриття стосувалось серйозної перебудови префронтального кортексу. Giedd і його колеги знайшли, що в області, що називається лобовою корою (префрональним кортексом), мозок, здається, зростає знову якраз перед статевою зрілістю. Префрональний кортекс — ділянка, що розташована одразу за лобними кістками черепа. Перебудова цієї ділянки викликає особливий інтерес, оскільки саме вона виступає як CEO мозку, відповідаючи за планування, робочу пам’ять, організацію і настрій людини. Щойно префронтальний кортекс «дозріває», підлітки починають міркувати краще і розвивають більше контролю над імпульсами. Префронтальний кортекс – регіон «тверезої оцінки рішень». Поки не дозрів префронтальний кортекс, обробка емоційної інформації залишається незрілою і здійснюють її інші ділянки мозку, менш заточені під таку роботу. Саме тому підлітки схильні до невиправданих ризиків, загалом, погано розрізняють різні емоційні стани інших людей. Не знаю, як вам, а мені, як матері підлітка, це відкриття багато чого пояснює.


Use It or Lose It

Якщо у віці до трьох років розвиток нейрональних шляхів можна порівняти з ростом гілок у дерева, то у підлітковому віці мають місце два протилежних процеса – додатковий ріст нових шляхів і одночасна обрізка старих. Хоча, можливо, здається, що наявність багатьох синапсів – річ корисна, мозок вважає інакше, і в процесі навчання скорочує довгі синапси, при цьому біла речовина (мієлін) йде на стабілізацію і підсилення тих зв’язків, які активно використовувалися. Відбір проходить за принципом use it or lose it : «Використовуємо? Залишаємо! Не використовуємо? Позбавляємося!». Відповідно, зайняття музикою, спортом і загалом будь-яке навчанням спонукають до формування і збереження одних зв’язків, а лежання на дивані, споглядання MTV і грання в компьютерні ігри – інших.

Це саме стостується і вивчення іноземних мов. Якщо дитина вивчила другу мову до наступання статевої зрілості, але під час великої «підліткової» перебудови її не використовує, то нейронні зв’язки, що її обслуговують, руйнуються. Відповідно мова, що вивчалась після перебудови мозку, займе особливе місце в мовному центрі і буде використовувати зовсім інші зв’язки, ніж рідна мова.

Мозолисте тіло і мозочок

Ще одне відкриття прояснює інші підліткові особливості. Мова про активну перебудову в мозолистому тілі, що відповідає за комунікацію між великими півкулями мозку і, як наслідок, пов’язана з вивченням мов й асоціативним мисленням. Порівняння розвитку цієї ділянки у близнюків засвідчило, що воно лише у незначній мірі визначене генетично і переважно формується під впливом зовнішнього середовища.

Крім мозолистого тіла, серйозної перебудови зазнає також мозочок, при чому таке переналаштування триває аж до дорослого віку. Досі вважалось, що функція мозочка обмежується координацією рухів, проте результати магнітно-резонансної томографії довели, що він також задіяний в обробці розумових завдань. Мозочок не відіграє критичної ролі у реалізації цих завдань, скорше, виконує функцію копроцесора. Все, що ми називаєм високим мишленням – математика, музика, філософія, ухвалення рішення, соціальні навики, — проходить через мозочок.

Висновки:

Не дивлячись на серйозність проведених дослідження, вчені продовжують стверджувати, що вони все ще мало знають про зв’язок структури і функції мозку, а також розвиток поведінки. Так само мало відомо, які фактори є найбільш вагомими для оптимального розвитку і які резерви для розвитку ми потенційно маємо. Втім можна впевнено стверджувати, що нормальна людина з моменту народження і до смерті потребує уваги, спілкування, нормального живого оточення й щирого інтересу до себе. Це, власне, і є головним стимулом для оптимального розвитку мозку.

По матеріалам:

Inside the teenage brain

Brain Development on the National Child Care Information and Technical Assistance Center (NCCIC)

THE MYTH OF THE FIRST THREE YEARS: A New Understanding of Early Brain Development and Lifelong Learning. By John T. Bruer.

The Center on the Developing Child at Harvard University

Blog The Teenage Brain

Ілюстрація до посту cytrusova

Стилістична правка і терпляче вислуховування ідей giggster

Реклама

18 Responses to Про мозок, його розвиток і роль середовища

  1. класна стаття. дякую!

    наздоров»я!

    • Увы, я глубоко ошиблась http://sexvkontakte.eu5.org — секс вконтакте

    • Piolenayari:

      Lol it amazine site lol best cars, черт да это вобще не имеет смысла я смотрю, сорри потрите топик

    • payokifophy:

      Hi, admins. I missed. Remove this mess please…

      ass anal fuckfree hardcore squirtunusual anal insertionshardcore amatuer picsfree hardcore adult videosthe better sex guide to anal pleasureanal sex rectal cancercris taliana analasian cumshots compilationhardcore milf porn
      anal fetish creampie

    • ineweptseme:

      Виктория как же вы так со мной поступили?

    • ViaMurka:

      диета после удаления желчьного пузыряполная энциклопедия диетпохудеть в оренбургесанитарные правила при организации питаниядиета стол №4полусладкое вино кремлевская диетадиета №5 при циррозе печенидиетолог муромкак делать клизму чтобы похудетькак похудеть без вредапрепараты для снижения веса из китая вред для здоровьяюлия началоува похудела после родовотруби гранулированные лито и диет-марка купитьпохудение с помошью английской солидиета вино курицадиетолог правильное питаниедиета при циррозе желудкамарианна трифонова диетолог москвапшеничная крупа диетателевизионная программа здоровье похудение

    • brabatus:

      Hey, I would like to find some tourism sites.

    • Skette:

      похудеть за 3 дня с помощью кефирапрепарат для похудения анджеликадиета из пароваркиправильное питание для настроениямалкина пых лишний вессистема диетического питания 15 лечебных диетесли не есть то похудеешькак быстро похудеть на 10 киллограммпесня диетарвота как средство для похудениялечебные диеты для женского здоровьячто надо есть чтобы быстрее похудетькак похудеть за 10 минут в талиедиетические блюда из тушеных овощейяпонская диета 2 вариантакак похудеть за 7 днейздоровая эффективная диета похудеть 3а месяцбезопасные диетыотруби пшеничные диетическиемалахов похудение полынь тысячелистник кора дуба крушина пижма

    • JukonyaR:

      Мы получаем цветы напрямую с ведущих европейских аукционов свежие цветы Доставим-Букеты, это самые свежие цветы, букет роз и опытнейшие флористы, А лучше снять на несколько часов каклушку, отправить её на кухню и совместить приятное с полезным. .. со свиклой частями — панятно, для цвету При правильном уходе вересковые астры могут простоять от восьми до двенадцати дней. После ванны кожа разглаживается, воспаление снимается. Поскольку вода понемногу стекает из оазиса вниз, игрушки из цветов обычно сажают в поддон, который чаще всего помещают в кашпо или корзинку.

  2. Дякую за детальну розповідь! Дуже цікаво та пізнавально. У мене росте маленька донечка, тому прочитав із захопленням 🙂

    Будь ласка! Власне свого часу я також зацікавилась цією темою дякуючи дітям.

  3. Смачно та поживно, дякую 🙂

    Хе-хе! Наздоров»я!

  4. До речі, може порекомендуєте щось науково-популярне почитати про мозок?

    Я чогось думаю, що shao_s може порадити на цю тему краще, ніж я.

  5. nadzvy4ayno tsikavo! duzhe djakuju, ty rozumnytsya!

  6. Аноним:

    Родить с умом

    В генетике грядет революция: оказывается, благоприобретенные признаки передаются по наследству
    добавить отзыв блоггерам только текст письмо

    У знаменитого натуралиста Жана-Батиста Ламарка был весьма специфический взгляд на вопросы наследственности. Ученый был уверен, что потомки получают не только фамильные черты родителей, но и все полезные качества, которыми те обзавелись за свою жизнь. Дети кузнецов, рассуждал Ламарк, выглядят крепче своих сверстников, потому что их отцы всю жизнь орудовали тяжелым молотом. Идеи Ламарка не критиковал только ленивый. Сначала ученому порядочно досталось от современников, а приверженцы появившейся спустя много лет генетики не оставили камня на камне от его учения.

    « — Здесь очень умные крысы, — сказал я.
    — Именно это я и говорил ему, Гордон. Здесь вы имеете дело с необычными крысами.
    Роальд Даль
    «Крысолов» »

    Возможно, критики поспешили. Почти через 200 лет после смерти натуралиста сотрудник Университета Тафтса Ларри Фейг и его коллеги получили результаты, которые наверняка обрадовали бы знаменитого ученого. В своей новой работе* биологи показали, что умственные упражнения родителей могут сказаться на способностях их потомков.

    ЗАРЯДКА ДЛЯ головы

    В отличие от Ламарка Фейг и его коллеги больше интересовались не положительными качествами своих подопытных, а их врожденными недостатками. Для эксперимента ученые использовали генетически неполноценных мышей, у которых отсутствовала способность к обучению. Если обычную лабораторную мышь поместить в клетку, к полу которой подведены электроды, и подвергнуть нескольким ударам тока, она запомнит опыт: угодив в установку повторно, начнет паниковать. А вот генетически неполноценные мыши вели себя в шоковой камере невозмутимо и на второй раз, и на третий, и на четвертый.

    Чтобы избавить мышей от врожденного недостатка, ученые принуждали их упражнять ум с самого рождения. Экспериментальные животные проводили все детство в отдельных клетках, куда исследователи подкладывали все новые и новые объекты, заставляя мышей приспосабливаться к меняющейся обстановке. Усилия не прошли даром — такого курса «умственной гимнастики» оказалось достаточно, чтобы генетически неполноценные животные перестали уступать в рассудительности своим обычным собратьям. Благотворный эффект от тренировок не ослабел даже к тому времени, когда у подопытных появилось потомство.

    * Feig L. et al. Transgenerational rescue of a genetic defect in long-term potentiation and memory formation by juvenile enrichment. The Journal of Neuroscience. № 29 (5). 4 Feb. 2009. P. 1496-1502.

    МАМИНА ШКОЛА

    Тут-то ученых и ждал главный сюрприз. Хотя потомки мышей, чей ум исследователи пытались развить, продолжали носить в себе дефектные гены родителей, в электрошоковой камере они сразу вели себя как вполне полноценные мыши. Результат, которого первое поколение экспериментальных животных добивалось путем упорных тренировок, давался их потомкам без труда. А вот у мышей, не тренировавших ум смолоду, рождались такие же недалекие отпрыски.

    «Вопрос о наследовании приобретенных родителями качеств казался мне давным-давно закрытым, — рассказывает Ларри Фейг. — Мы вообще не собирались исследовать потомство подопытных животных. Это была личная инициатива одного из сотрудников, который очень кстати проявил любопытство. Никто не ожидал подобного результата!»

    Убедившись, что достижения мышей передаются потомкам, ученые решили выяснить, какую роль тут играет каждый из родителей. Биологи создавали пары из прошедших тренировку животных и их не напрягавших ум собратьев. Выяснилось, что потомство таких мышей наследовало достижения предков только по материнской линии. При том что мамы подопытных Фейга выполняли необходимые упражнения еще в раннем детстве, когда не были беременны.

    Результаты эксперимента затрудняются объяснить сами авторы. «Генетическая неполноценность мышей не могла стать причиной описанного эффекта, — рассуждает Фейг. — Она лишь сделала результат заметнее. Чтобы понять, как именно передаются приобретенные признаки, нужно отдельное исследование».

    У сотрудника Университета Макгилла Моше Шифа, занимающегося генетикой человека, результаты Фейга вызывают восторг. «Множество работ показывает, что окружающая среда и образ жизни могут влиять на то, как работают гены человека, не меняя при этом самой информации, записанной в ДНК, — говорит Шиф. — Работа Фейга свидетельствует о том, что такое влияние может каким-то образом распространяться в поколениях». По мнению Шифа, наблюдения его коллеги способны сильно изменить представления о наследственности: «Применительно к человеку такие результаты могут означать, что образование, которое женщина получает в ранней молодости, способно принести ее потомству самую прямую пользу». Недаром почти все родители хотят, чтобы их дети сначала поучились, а уж потом заводили семью.

    Антон Степнов

  7. Igor:

    Родить с умом

    В генетике грядет революция: оказывается, благоприобретенные признаки передаются по наследству
    добавить отзыв блоггерам только текст письмо

    У знаменитого натуралиста Жана-Батиста Ламарка был весьма специфический взгляд на вопросы наследственности. Ученый был уверен, что потомки получают не только фамильные черты родителей, но и все полезные качества, которыми те обзавелись за свою жизнь. Дети кузнецов, рассуждал Ламарк, выглядят крепче своих сверстников, потому что их отцы всю жизнь орудовали тяжелым молотом. Идеи Ламарка не критиковал только ленивый. Сначала ученому порядочно досталось от современников, а приверженцы появившейся спустя много лет генетики не оставили камня на камне от его учения.

    « — Здесь очень умные крысы, — сказал я.
    — Именно это я и говорил ему, Гордон. Здесь вы имеете дело с необычными крысами.
    Роальд Даль
    «Крысолов» »

    Возможно, критики поспешили. Почти через 200 лет после смерти натуралиста сотрудник Университета Тафтса Ларри Фейг и его коллеги получили результаты, которые наверняка обрадовали бы знаменитого ученого. В своей новой работе* биологи показали, что умственные упражнения родителей могут сказаться на способностях их потомков.

    ЗАРЯДКА ДЛЯ головы

    В отличие от Ламарка Фейг и его коллеги больше интересовались не положительными качествами своих подопытных, а их врожденными недостатками. Для эксперимента ученые использовали генетически неполноценных мышей, у которых отсутствовала способность к обучению. Если обычную лабораторную мышь поместить в клетку, к полу которой подведены электроды, и подвергнуть нескольким ударам тока, она запомнит опыт: угодив в установку повторно, начнет паниковать. А вот генетически неполноценные мыши вели себя в шоковой камере невозмутимо и на второй раз, и на третий, и на четвертый.

    Чтобы избавить мышей от врожденного недостатка, ученые принуждали их упражнять ум с самого рождения. Экспериментальные животные проводили все детство в отдельных клетках, куда исследователи подкладывали все новые и новые объекты, заставляя мышей приспосабливаться к меняющейся обстановке. Усилия не прошли даром — такого курса «умственной гимнастики» оказалось достаточно, чтобы генетически неполноценные животные перестали уступать в рассудительности своим обычным собратьям. Благотворный эффект от тренировок не ослабел даже к тому времени, когда у подопытных появилось потомство.

    * Feig L. et al. Transgenerational rescue of a genetic defect in long-term potentiation and memory formation by juvenile enrichment. The Journal of Neuroscience. № 29 (5). 4 Feb. 2009. P. 1496-1502.

    МАМИНА ШКОЛА

    Тут-то ученых и ждал главный сюрприз. Хотя потомки мышей, чей ум исследователи пытались развить, продолжали носить в себе дефектные гены родителей, в электрошоковой камере они сразу вели себя как вполне полноценные мыши. Результат, которого первое поколение экспериментальных животных добивалось путем упорных тренировок, давался их потомкам без труда. А вот у мышей, не тренировавших ум смолоду, рождались такие же недалекие отпрыски.

    «Вопрос о наследовании приобретенных родителями качеств казался мне давным-давно закрытым, — рассказывает Ларри Фейг. — Мы вообще не собирались исследовать потомство подопытных животных. Это была личная инициатива одного из сотрудников, который очень кстати проявил любопытство. Никто не ожидал подобного результата!»

    Убедившись, что достижения мышей передаются потомкам, ученые решили выяснить, какую роль тут играет каждый из родителей. Биологи создавали пары из прошедших тренировку животных и их не напрягавших ум собратьев. Выяснилось, что потомство таких мышей наследовало достижения предков только по материнской линии. При том что мамы подопытных Фейга выполняли необходимые упражнения еще в раннем детстве, когда не были беременны.

    Результаты эксперимента затрудняются объяснить сами авторы. «Генетическая неполноценность мышей не могла стать причиной описанного эффекта, — рассуждает Фейг. — Она лишь сделала результат заметнее. Чтобы понять, как именно передаются приобретенные признаки, нужно отдельное исследование».

    У сотрудника Университета Макгилла Моше Шифа, занимающегося генетикой человека, результаты Фейга вызывают восторг. «Множество работ показывает, что окружающая среда и образ жизни могут влиять на то, как работают гены человека, не меняя при этом самой информации, записанной в ДНК, — говорит Шиф. — Работа Фейга свидетельствует о том, что такое влияние может каким-то образом распространяться в поколениях». По мнению Шифа, наблюдения его коллеги способны сильно изменить представления о наследственности: «Применительно к человеку такие результаты могут означать, что образование, которое женщина получает в ранней молодости, способно принести ее потомству самую прямую пользу». Недаром почти все родители хотят, чтобы их дети сначала поучились, а уж потом заводили семью.

    Антон Степнов

  8. Steepenthync:

    Закончив намазываться маслом я взяла флакончик и стала понемногу капать на киску и попу, взяв второй рукой ручку я стала ей растирать масло по писе и немного соскальзывать кончиком к попе.
    Xxx Видео Онлайн Трансвеститов
    Когда я всосал всю сперму из надиного влагалища и встал, к девушке с болтом наперевес направился грузный кавказец, его я тоже узнал – он работал в шашлычной в соседнем доме. Расправившись с застежками на чулочках, я стягиваю с тебя сначала левый, укрывая одеялом из теплых прикосновений губами к ножкам освободившуюся часть кожи.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: