Креш курс “Імунологія для чайників”. Частина 3

Система комплементу.

Оскільки я полізла в дєбрі, то мабуть важливо коротко підсумувати зміст попередніх серій. Обіцяю в майбутньому не занурюватись в деталі.

Отже, на шляху збудника спочатку постають різноманітні бар’єри, які унеможливлюють його проникнення в організм: від кислотності рідин організму до невеличких білкових молекул дефензинів, які одразу вбивають збудника. Причому поки що мова йде виключно про неспецифічну елімінацію всіх збудників, тобто організм тільки приблизно розбирається, що це за збудник. Коли збудник все ж проник в організм через пошкодження бар’єрів, включається еволюційно древня потужна система розвитку запалення. Завдання запалення полягає в тому, щоб в короткий період часу сконцентрувати на місці пошкодження молекули і клітини імунної системи, які негайно зупинять розповсюдження збудника, елімінують його і відновлять пошкоджений бар’єр. Починається процес запалення з вивільнення гістаміну, який міняє проникність судин, створює набряк. Запускаються біохімічні каскади, які “чіпляють” на збудника мітку, щоб клітини-“пожирачі” збудників могли його розпізнати і знешкодити. Одночасно в місці запалення з’являються молекулярні сигнали, які приваблюють ці клітини-“пожирачі”. Разом з тим на місце пошкодження прибувають молекули-будівники, які строго регульовано відновлюють бар”єр. Після того, як збудника знищено, включається програма термінації запалення і ми спостерігаємо одужання. Будь-яка поломка в цій системі має фатальні наслідки для здоров’я: від алергічної реакції до хронічних запальних реакцій в суглобах.

Окреме місце в цій системі займає так звана система комплементу. Ми потроху наближаємось до еволюційно нової адаптивної частини імунної системи, але система комплементу це частина все тієї ж вродженої імунної системи, до того ж, саме система комплементу в тому чи іншому вигляді присутня в еволюційно древніх організмах, навіть в рослинах. Історія відкриття системи комплементу сягає коренями в позаминуле сторіччя. У мене викликає щире захоплення той факт, як можна було серед купи числених специфічних і неспецифічних імунних відповідей окремо виділити цю, доволі складну систему. Ще в 1896 р бельгійським вченим Жюлем Борде в сироватці крові було знайдено два фактори, сумісна дія яких приводить до лізису (руйнування) бактерій. Насьогодні вже відомо, що це не два фактори, а білковий комплекс з 20ти білків, а краще навіть сказати каскад послідовних біохімічних реакцій, який трьома різними шляхами призводить до знищення збудника. Ці білки синтезуються переважно в печінці і циркулюють по організму разом з плазмою крові, будучи в основном неактивними. Дві функції системи комплементу ми вже докладно розібрали. Це саме його складові вішають «мітки» на збудника, також вони «приваблюють» клітини-«пожирачі» нейтрофіли і фагоцити. І нарешті, при певних умовах запускається каскад активації, коли один компонент активує наступний і так далі, аж поки всі складові не активуються і не призведуть до формування дієвої бойової одиниці мембраноатакуючого комплексу, яка здатна продірявити мембрану бактерії і випустити їй «кишки» назовні.

Як я вже зауважила, таких каскадів за участю тих самих складових системи комплементу розрізняють три.

Класичний шлях. Його особливіть полягає в тому, що в активації задіяні компоненти адаптивної імунної системи, а саме антитіла, які вже «розпізнали» і причепились до клітини збудника. Систему комплементу взаємодіє з цими антитіламиі запускається каскад. В даному випадку ми бачим взаємодію двох окремих складових імунної системи – вродженої і адаптивної.

Альтернативний і лектиновий шляхи. В цьому випадку система комплементу активується безпосередньо збудником, ймовірно полісахаридами на поверхні клітини, а у випадку лектинового шляху, певним білком, який налаштований на

рештки цукру лектину на поверхні бактерій.

Оскільки існує система ініціації каскаду, то відповідно існує система термінації, тобто вимикач. Особливіть системи комплементу полягає ще й у тому, що вона задіяна в елімінації власних хворих або пошкоджених клітин. Нагадаю, що всі білкові складові системи комплементу кодуються певними генами. Відповідно мутація бодай в одній складовій призводить до драматичних наслідків. Описано цілий ряд мутацій, які супроводжуються характерними клінічними картинами. Якщо система комплементу розбалансована, то наслідки нам відомі як інфаркт, гломерулонефріт, ревматоїдний артрит, тощо.

Це власне все, що стусується гуморальної (хімічної) складової імунітету. Ми вже впритул наблизились до адаптивної імунної системи, яка, на мій погляд, найбільш хвилююча і цікава.

Для затравки розкажу цікаву історію з лабораторної практики. З недавніх часів в прикладній молекулярно-біологічній науці набув поширення метод виділення генів антитіл. Тобто я можу виділити не тільки антитіло як білок (молекулу імуноглобуліну проти цілком конктерного антигену, скажімо проти збудника тифу), а також «дістати» його певну генетичну послідовність, яка буде дуже специфічна і розпізнавати тільки збудника тифу. Таких генів специфічних імуноглобулінів теоретично я можу знайти проти будь-якого антигену, який тільки можу собі вигадати. У мене виникло закономірне питання: невже в геномі людини закодовано всі можливі варіанти цих імуноглобулінів? Це ж ніякого геному не вистачить! Але тут природа зробила несподіваний трюк.

Реклама

2 Responses to Креш курс “Імунологія для чайників”. Частина 3

  1. […] пише до WordPress Імунологію для чайників. Частина 3. Цього разу […]

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: