Пристрасті навколо Нобелівської премії

Як відомо, цьогорічну Нобелівську премію в галузі медицини розділили на трьох -  французькі дослідники Люк Монтаньє та Франсуаза Барре-Сінуссі отримали за відкриття вірусу імунодефіциту людини  та Гаральд цур Хаузен за встановлення вірусної природи цервікального раку. Не пройшо і тижня з моменту нагороди, як навколо премії розгорілась серйозна суперечка, яка втім бере свій початок в 80-х роках минулого сторіччя і її називають наймерзеннішою науковою суперечкою 20-го століття.

Про раси, гени і ліки

Дискусія щодо генетичної основи раси точиться вже давно.  Проходить вона по тонкій етичній межі по одній стороні якої знаходиться расово-орієнтована медицина, а по іншій – расово-орієнтована біологічна зброя.  Кожний необережний вислів з наукового табору на цю чутливу тему викликає шквал емоцій: чи то минулорічна заборона вивозу біологічних матеріалів з Росії, чи то необережний вислів Нобелівського Лауреата , батька ДНК, Ватсона. Але обидві сторони заклопотані одним і тим самим питанням – чи є принципові генетичні передумови для подібного напрямку в дослідженнях?

В цьому місяці з Інститу Крейга Вентера вийшло креативне і не спозбавлене символіки наукове дослідження.  Біоінформатики порівняли два людських прочитаних геноми – самого Крейґа Вентера і, по іронії долі, Джеймса Ватсона, того самого видатного генетика, який необачно поставив під сумнів інтелект негрів.

Мета роботи полягала у порівнянні цілого ряду генів, які відповідають за ефективність робити, перетворення і утилізацію медикаментів.  Перед тим, як ми перейдем до результатів, подивимось на долю ліків і деяких речовин в нашому організмі.

Відрощуємо кінцівки.

Сучасна регенеративна медицина має три основних підходи у відновленні пошкоджених органів. Перший – це імплантація стовбурових клітин, які отримують сигнал до диференціації в певну тканину безпосередньо з клітинного отчення, в яке їх імплантують. Прикладом може слугувати пересадка стовбурових клітин кісткового мозку при терапії лейкозу. Другий – імплантація стовбурових клітин після інкубації інвітро в спеціальному середовищі, яке містить сигнал, в якому напрямку має йти диференціація. Можливим прикладом є пересадка частково вирощених в пробірці частин органів. І, нарешті, третій підхід - стимуляція регенерації пошкодженого органа таким чином, аби його власні клітини почали ділитись і диференціюватись, аж поки цілісність органу не відновиться.